Антиукраинская пропаганда в России перешла все возможные границы. По первому российскому каналу показали репортаж о том, как украинские военные, якобы, публично казнили трехлетнего мальчика, распяв его на доске объявлений. Фильм ужасов, который Россия выдает за реальную историю, снимали в Ростове. Собственно, страшных сцен в сюжете нет. Все, что показывают, - главную героиню, гражданку Украины Галину Пышняк. Говорят, она родом из Закарпатья. Обеспокоенная женщина рассказывает на камеру ужасную историю о распятии ребенка. И говорит, что видела все своими глазами. А журналистка "Первово канала" Юлия Чумакова сочувствует украинке. Как стало известно муж Пышняк бывший боец "Беркута". Сейчас он воюет на Донбассе на стороне террористов. Страницу Галины Пышняк в российских соцсетях уже удалили. А "творчество" Чумаковой осудили даже некоторые ее соотечественники. Говорят, так врать - уже слишком . Борис Немцов, российский политик: - Они сознательно это дела
Всім совкодрочерам та комуністичним виродкам присвячується В 1990 роки Венесуела збагачувалася, продаючи нафту – вона була однією з найзаможніших країн Південної Америки, з одним із найбільших на континенті рівнів життя. Гордістю Венесуели був чудовий та багатий Каракас – сучасна метрополія з хмарочосами, динамічною економікою, торгівлею та багатим культурним життям.
В 1999 році президентом країни став соціаліст Уго Чавес. Його уряд ухвалив цілу низку популістських економічних законів, які якийсь час працювали й допомогли багатьом жителям Венесуели виборсатися з обіймів бідності. Але вже незабаром їх просто неможливо стало підтримувати. Наприкінці президентства Чавеса в 2013 році інфляція зросла до захмарної висоти, бідність знову поширилася й стала відчутною нестача продуктів харчування.
Середній житель Каракасу відчутно збіднів і навіть люди, які раніше вважалися представниками середнього класу, заможними – раптом зіткнулися з неможливістю купити собі борошна чи олії. Як результат – збільшився рівень злочинності, а інфраструктура Каракасу полетіла шкереберть.
На початку нового тисячоліття економіка Венесуели переживала бум, який був майже повністю залежним від нафти. Але, щойно в 2014 році ціна на нафту стала катастрофічно падати – країна цього не витримала. Уряд соціалістів не потурбувався перевести в "жирні" роки економіку на інші галузі, а введення жорсткого контролю за цінами та відмова від іноземної допомоги "добили" ситуацію.
Нестача продуктів харчування ставала все гіршою й нині голод – нормальне явище для багатьох венесуельців. Злочинність вийшла з-під контролю й Каракас став одним із найнебезпечніших міст планети. Райони, які в 90-х роки вважалися безпечними чи навіть заможними, тепер стали просто смертельними пастками.
У 2017 році економіка Венесуели втратила 35% в порівнянні з 2013 роком, а ВВП на душу населення впав на 40%. Загалом, економіка країни за минулі роки скоротилася більше, ніж в США за часи Великої депресії або СРСР часів розвалу. 90% населення збідніли.
На жаль, зараз ситуація не виглядає обнадійливою. Уряд і не думає, що країні вдасться розплатитися з величезними боргами. В 2019 році економіка знову скоротилася на 18%, а інфляція, навпаки – збільшилася не більш і не менш, як на мільйон відсотків. Це означає для Венесуели повну та остаточну економічну катастрофу.
В 1999 році президентом країни став соціаліст Уго Чавес. Його уряд ухвалив цілу низку популістських економічних законів, які якийсь час працювали й допомогли багатьом жителям Венесуели виборсатися з обіймів бідності. Але вже незабаром їх просто неможливо стало підтримувати. Наприкінці президентства Чавеса в 2013 році інфляція зросла до захмарної висоти, бідність знову поширилася й стала відчутною нестача продуктів харчування.
Середній житель Каракасу відчутно збіднів і навіть люди, які раніше вважалися представниками середнього класу, заможними – раптом зіткнулися з неможливістю купити собі борошна чи олії. Як результат – збільшився рівень злочинності, а інфраструктура Каракасу полетіла шкереберть.
На початку нового тисячоліття економіка Венесуели переживала бум, який був майже повністю залежним від нафти. Але, щойно в 2014 році ціна на нафту стала катастрофічно падати – країна цього не витримала. Уряд соціалістів не потурбувався перевести в "жирні" роки економіку на інші галузі, а введення жорсткого контролю за цінами та відмова від іноземної допомоги "добили" ситуацію.
Нестача продуктів харчування ставала все гіршою й нині голод – нормальне явище для багатьох венесуельців. Злочинність вийшла з-під контролю й Каракас став одним із найнебезпечніших міст планети. Райони, які в 90-х роки вважалися безпечними чи навіть заможними, тепер стали просто смертельними пастками.
У 2017 році економіка Венесуели втратила 35% в порівнянні з 2013 роком, а ВВП на душу населення впав на 40%. Загалом, економіка країни за минулі роки скоротилася більше, ніж в США за часи Великої депресії або СРСР часів розвалу. 90% населення збідніли.
На жаль, зараз ситуація не виглядає обнадійливою. Уряд і не думає, що країні вдасться розплатитися з величезними боргами. В 2019 році економіка знову скоротилася на 18%, а інфляція, навпаки – збільшилася не більш і не менш, як на мільйон відсотків. Це означає для Венесуели повну та остаточну економічну катастрофу.
Коментарі
Дописати коментар
НА НАШЕМ САЙТЕ ВАТНИКИ НЕ МОГУТ ОСТАВЛЯТЬ КОММЕНТАРИИ