Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з травня 18, 2022

Фейковое интервью с Галиной Пышняк

Антиукраинская пропаганда в России перешла все возможные границы. По первому российскому каналу показали репортаж о том, как украинские военные, якобы, публично казнили трехлетнего мальчика, распяв его на доске объявлений. Фильм ужасов, который Россия выдает за реальную историю, снимали в Ростове. Собственно, страшных сцен в сюжете нет. Все, что показывают, - главную героиню, гражданку Украины Галину Пышняк. Говорят, она родом из Закарпатья. Обеспокоенная женщина рассказывает на камеру ужасную историю о распятии ребенка. И говорит, что видела все своими глазами. А журналистка "Первово канала" Юлия Чумакова сочувствует украинке. Как стало известно муж Пышняк бывший боец "Беркута". Сейчас он воюет на Донбассе на стороне террористов. Страницу Галины Пышняк в российских соцсетях уже удалили. А "творчество" Чумаковой осудили даже некоторые ее соотечественники. Говорят, так врать - уже слишком . Борис Немцов, российский политик: - Они сознательно это дела

Кінець ілюзій щодо педерації

Вступ Швеції та Фінляндії до НАТО після десятиліть нейтралітету є чіткою заявою про те, що вторгнення РоZії в Україну поклало край епосі європейських ілюзій щодо Москви. Володимир Путін каже, що розв'язав війну проти України через бажання нашої країни вступити до НАТО. При цьому він ховає голову в пісок після рішення Фінляндії та Швеції приєднатися до альянсу. Рішення Фінляндії та Швеції відмовитися від нейтралітету, якого вони дотримувалися протягом десятиліть, і подати заявку на вступ до НАТО є найпереконливішим свідченням глибоких змін у Європі перед агресивним російським імперським проектом, зазначає The New York Times. Дві скандинавські держави, по суті, ясно дали зрозуміти, що вони очікують, що загроза з боку Росії та президента Володимира Путіна збережеться, що вона їх не залякає і що після бійні, влаштованої росіянами в українській Бучі, неможливо залишатися сторонніми спостерігачами. І, схоже, це декларація рішучості Заходу, якій Росія нічого не може протиставити. Пр

СВИНОСОБАЧИЙ ОДКБ СДОХ

16 мая стало важным днём в геополитической истории России. Но по давней российской традиции лес прячут за деревьями частностей. Московская встреча глав государств-членов ОДКБ зафиксировала фактическую смерть данной постсовковой структуры. Ташкентский пакт – это уже не лебедь, рак и щука, а братская могила, из которой всеми силами хотят вырваться страны-заложники России. Организация прошла долгий процесс внутреннего разложения и в итоге выродилась в сборище, где немые пытаются донести свои опасения глухим. Москва не способна дирижировать оркестром даже из трети республик экс-СССР, что является геополитическим приговором путинизму. Когда в информационное пространство вбрасываются шапкозакидательские тезисы о том, что ОДКБ скоро расширится за счёт десятков новых членов, это вызывает не просто злую иронию, а страх за будущее РФ. Трудно поверить, что Казахстан или Кыргызстан порадует членство "ДНР" в блоке. А разрушение территориальной целостности Украины ставит под вопрос моноли